Осінь

Я – Осінь, коси в мене золоті,
Калинові сережки і намисто.
Я розмальовую дерева і кущі.
Хода моя легка і урочиста.

В далекий вирій птахів відпущу
І зливами холодними проллюся.
В очах застигли крапельки дощу,
Але я сонячно до тебе посміхнуся.

Дзвенять, мов срібний водограй, дощі,
Плакучі верби над ставком схилились.
Я – Осінь у барвистому плащі,
Поглянь – це я для тебе чепурилась.

Ночам дарую я прозорість кришталю,
В своє волосся зорепад вплітаю,
Сміюсь і плачу, мучусь і люблю,
Та, мабуть, долі іншої не маю.

osin