Україні

Україно моя! Золотисті безмежні поля,
А над ними – блакитне глибоке небо.
Найрідніша у світі свята, благодатна земля,
Кращих просто немає ніде і не треба.

Україно! Красуне ставна, гордовита.
Ні, зламати тебе вороги не зуміють.
Там де рясно земля твоя кров’ю полита,
Маки жаром в широких степах червоніють.

І нехай не зайде над тобою ніколи зоря,
І не будуть закляті брати панувати над нами,
Бо живуть в наших душах слова Кобзаря,
Щоб могла ти пишатись своїми синами.

Україно! Вишнева моя сторона!
Над широким Дніпром – солов’їні розмаї.
Розцвітай ще пишніше, Вкраїно моя,
У прекрасному, вільному краї.

ukraina

Я малюю для тебе

Я малюю для тебе ранок,
Що бринить кришталевими росами,
Над ставком рожевий світанок
І сріблястий туман над покосами.

Я малюю для тебе небо
І хмарин кораблі білосніжні,
А іще намалюю для тебе
Край, де квіти цвітуть дивовижні.

Я малюю для тебе сонечко,
Що дарує тепло і ласку
І чекаю, що ти у відповідь
Намалюєш для мене казку.

ya_maljuju

Сентиментальність

Лишившись наодинці із собою,
Сентиментальності соромитись не хочу.
Щемить душа від музики сумної,
І сльози навертаються на очі.

Люблю, коли троянди пахнуть свіжі,
І сяйво місячне в кімнату ллється,
Тремтять у небі зорі дивовижні,
І тиша кришталевою здається.

Хвилює душу поетичне слово,
І почуття приховувать несила.
Не передать словами, як чудово,
Коли за спиною ти відчуваєш крила!

sentymentalnist

Осінь

Я – Осінь, коси в мене золоті,
Калинові сережки і намисто.
Я розмальовую дерева і кущі.
Хода моя легка і урочиста.

В далекий вирій птахів відпущу
І зливами холодними проллюся.
В очах застигли крапельки дощу,
Але я сонячно до тебе посміхнуся.

Дзвенять, мов срібний водограй, дощі,
Плакучі верби над ставком схилились.
Я – Осінь у барвистому плащі,
Поглянь – це я для тебе чепурилась.

Ночам дарую я прозорість кришталю,
В своє волосся зорепад вплітаю,
Сміюсь і плачу, мучусь і люблю,
Та, мабуть, долі іншої не маю.

osin

Мороз

Мороз малює візерунки на вікні,
Він володіє пензликом чудово:
Казкові квіти, птахи чарівні
Із-під руки його з’являються раптово.

Яскраво спалахнуть зірок вогні,
І на шибках ростуть гілки сріблясті,
А місяць, посміхаючись мені,
Шепоче казку про любов і щастя.

Настане ранок свіжий і ясний,
Вікно проміння сонячне зігріє,
Заплаче візерунок чарівний,
Розтане казка і моя надія…

moroz

Місячна ніч на Дніпрі

Над Дніпром оксамитова ніч,
Повний місяць у небі сяє,
Українське село вже спить,
Млин на березі тихо дрімає.

Цвіркуни у високій траві
Сон солодкий ведуть на підмогу,
А на темній дніпровській воді
Місяць вистелив сріблом дорогу…

…………………………………………………

Майстерність генія мене хвилює знов,
Красу не можна знищити роками,
Давно митець за небокрай пішов,
Але його душа лишилась з нами.

misyachna_nich

Мистецтво

Мистецтво – особливий стан душі,
Його не можна описать словами.
Мої малюнки і мої вірші
Народжуються дивними птахами.

У кожного із птахів – два крила:
Одне з них чорне, інше – білосніжне,
Бо то печаль, що в серці проросла
І чарівне кохання, світле й ніжне.

Нещастя й радість завжди поруч йдуть,
Життя дорога непроста, тривожна.
І що птахи на крилах принесуть
Ніколи наперед вгадать не можна…

mystetstvo

Мальви

Пишались горді мальви біля тину,
Бо ніби наречені заквітчались,
І всі, хто бачив їх у ту хвилину,
Красунями стрункими милувались.

Летіли мимо дні, летіли ночі,
А мальви біля тину все пишались.
Сором’язливо опускали очі,
Щоб соняхи на них не задивлялись.

malvy

Літній вечір

На степ і гори вечір опустився,
Безмежне море лагідно зітхає,
Стихає вітер, що за день стомився,
І зірка зірку в небі зустрічає.

Дарують квіти пахощі медові,
І будуть трави росам посміхатись.
Ці літні вечори такі чудові,
Що неможливо в них не закохатись.

kitnij_vechir

Калина

На світанку калина вдягала осіннє вбрання,
Приміряла розкішне червоне намисто.
В діамантових росах блищала у полі стерня,
І на обрії сонце вставало ясне, променисте.

Ще стоять кришталево-прозорі і теплі дні,
Пролітає нитками сріблястими бабине літо,
Та ранкові тумани уже прохолодні й сумні,
І лелеки зібрались у вирій далекий летіти.

Зовсім скоро повіють із півночі буйні вітри,
І дощами холодними осінь проллється,
Ляже листя на землю, немов килими золоті,
І заплаче калина за літом, що вже не вернеться…

kalyna